ПРИЙНЯТТЯ ЯК ЖИТТЄВА НЕОБХІДНІСТЬ

Ми всі дуже часто говоримо про прийняття, про те, як важливо приймати себе, інших людей, цей світ та життя. Але зі своєї практики я бачу, що більшість людей має досить розмите уявлення про те, що таке прийняття на практиці.
 
В Позитивній психотерапії прийняття – це актуальна здібність людини, і одночасно прийняття є нашою духовною цінністю та емоціною потребою. Що це означає?
 
Це означає, що нам необхідно:
– бути прийнятими нашим оточенням, щоб відчувати свою причетність до своєї соціальної групи,
– бути прийнятими цим світом, щоб відчувати себе його часткою;
– приймати себе, щоб мати мир всередині себе;
– приймати інших людей, щоб мати змогу встановити з ними міцні стосунки;
– приймати цей світ, щоб мати змогу жити в ньому.
 
І ще це означає, що трьом останнім пунктам ми можемо навчитися. Як на мене, це досить гарна новина 😉
 
Зараз я хочу зупинитися саме на нашій потребі приймати цей світ, тому що в Україні три місяці триває війна, яка круто змінила наше життя. Але я спостерігаю, що далеко не всі прийняли цю нову реальність.
 
Як можна визначити, що ви її не прийняли? Ознаки того, що людина не приймає свою реальність, можуть бути наступними:
 
– ви часто ловите себе на думці, що все, що відбувається навколо нагадує сон;
– є відчуття того, що час зупинився, ви можете навіть не помічати, як змінюються пори року;
– один день стає схожим на інший;
– ви можете відчувати, наче ви “застрягли”, або є відчуття “замороженості”;
– ви не бачите нічого хорошого в теперішньому житті;
– думки про майбутнє викликають лише негативні емоції (засмучують або лякають);
– вас тішить лише надія, що це скінчиться якнайшвиде, і ви відчуваєте сильне розчарування (або гнів), коли цього не стається.
 
Це лише основні симптоми того, що ви не прийняли свою реальність. І як ви можете зрозуміти, реальності на це начхати, бо вона є така, яка є, життя триває так, як воно триває, але триває без вашої участі, бо поки ви не прийняли цієї реальності, ви лишаєте себе права бути її частиною, ви начебто стоїте поруч, а вона проходить повз вас.
 
Тобто, єдиний, хто страждає від ситуації неприйняття реальності – це ви. Хоча це не зовсім так. Бо страждають також і ваши близькі, особливо діти, які бачать вашу реакцію і роблять висновок, що цей світ – то є страшне місце.
 
А цей світ є місцем, в якому є все і завжди було все. Просто ви могли цього не помічати, бо у вас є ідея, що світ повинен бути наповнений рожевими єдинорогами, і всі мають любити одне одного. А світ ніколи таким не був, і людина завжди була такою, як про неї казав В.Франкл – вона були і тим, хто винайшов газову камеру, і тим, хто увійшов до неї з гордо піднятою головою.
 
Отже, питання в тому, хто є ви, точніше, ким ви обираєте бути, і що ви обираєте робити з часом свого життя.
 
З любов’ю, 💛💙
Олена Давиденко

Добавить комментарий