СТРЕС. БОЯТИСЯ ЧИ ЖИТИ? БОРОТЬСЯ ЧИ ВЧИТИСЯ? Частина 1

Я проходжу навчання Mindfulness, і цей тиждень у моєму навчанні присвячений реакції на стрес та взаємодії з цією реакцією.

 

         Тема стресу та реакції на стрес вивчається психологами та психотерапевтами з усіх боків. Нас вчать знижувати рівень стресу в організмі шляхом на причину стресу, нас вчать використовувати стрес.

 

Але у всіх без винятку випадках стрес сприймається як щось негативне, як щось, чого потрібно позбутися, або воно вб’є нас з часом. А він так і робить – досить просто подивитися статистику та вказані в ній причини смертності, щоб зрозуміти: чим більше людство бореться зі стресом, тим швидше та надійніше він вбиває. І ця невротична боротьба призводить до постійного страху – люди починають прагнути зменшення стресу у своєму житті, намагаються уникати його, прагнучи стабільності. І як показала нам ситуація з коронірусом, виявляються зовсім не готовими зустрітися зі стресом віч-на-віч.

 

Відразу обмовлюся – йдеться про психологічні стреси, оскільки для екстрених ситуацій РЕАЛЬНОЇ загрози життю, на які справді варто швидко реагувати, природа передбачила у нашому організмі рефлекторну реакцію на стрес. І в цих випадках не потрібно включати свідомість – треба діяти. 

 

АЛЕ! Та сама статистика свідчить, що у нинішніх досить благополучних умовах життя суспільства відсоток реальної загрози життю досить низький. Людство страждає та помирає від впливу психологічного стресу.

 

А що, як подивитися на стрес зовсім інакше? А що, якщо сприймати його не як щось, чого слід уникати, а як щось, без чого неможливе саме життя?

 

Адже що таке психологічний стрес? Це ситуація розбіжності нашого уявлення про те, як має бути, про те, як є; це будь-яка зміна в нашому житті, яка потребує пристосування.

 

Тобто – це загибель наших ілюзій, розбиття «рожевих окулярів», процес нашого дорослішання та дозрівання!
Це і є процес ЖИТТЯ! А ми намагаємося всіляко уникнути його, сподіваючись «сховатись у будиночок», залишитися в інфантильній позиції, чи борючись із вітряками замість того, щоб спробувати подорослішати, перестати боятися, перестати боротися, а почати ЖИТИ!

 

Вам цікаво, як перестати боротися із життям та почати жити? У наступній частині я розповім про це та поділюся практикою!

 

А тим часом я нагадую вам, що 27 травня о 20:00 я проведу онлайн майстер-клас «Як побудувати стосунки без почуття провини», під час якого ви зможете виявити та нейтралізувати потужне джерело стресу в нашому житті – нав’язане вам токсичне почуття провини.

 

https://mindexpert.org/…/как-построить-отношения-без-чувст…/

 

Будьте здорові!

Бережіть себе та своїх близьких!

 

З любов’ю,

Олена Давиденко

 

 

 

 

Добавить комментарий