По мірі зростання у дитини з‘являється все більше обов‘язків, і вона вчиться віддавати, або не вчиться, і тоді ми говоримо про егоїзм.

І всі ми знаємо, що у дорослої людини має бути баланс брати-давати. В цьому випадку людина відчуває збалансованість та гармонію всередині себе і з оточуючими.

 

А як переважним чином ми поводимо себе з Богом, в яких стосунках з ним ми перебуваємо? Ми просимо, дякуємо, поводимося добре, очікуючи винагороди, або порушуємо «правила» і чекаємо на «покарання».

 

Нічого це вам не нагадує? Так, у стосунках з Богом доросла людина поводить себе як мале дитя. Ми справді його діти, але ж це не означає, що ми не маємо дорослішати!

 

Хіба бувають щасливими батьки, коли діти залишаються інфантильними, безвідповідальними, коли вони живуть за рахунок батьків і лише просять, просять і просять?! Хіба не є найбільшою радістю для батьків бачити свою дитину самостійною, відповідальною, здатною попіклуватися про себе та інших?!

А як же Бог? Як йому з нами?

 

Він створив цю планету, створив живих істот на ній. І в числі цих істот ми, люди! Ця планета не створена виключно для нас, бо все живе та неживе на ній є створінням Бога!

 

А ми вирішили, що ми тут господарі, що це все для нас, ми не цінуємо і не бережемо нічого навкруги, ми розкидаємо сміття, забруднюємо воду, вбиваємо живих істот і один одного. І при цьому ще постійно щось у нього просимо, вимагаємо, розчаровуємося в ньому, коли він не виправдовує наших очікувань.

 

Боже, яку ж силу Любові ти маєш, якщо людство досі існує на цій Землі?!

 

Знаєте, що є важливим для мене зараз? Я зранку запитую Його: «Господи, як Ти? Як я можу попіклуватися про Тебе сьогодні?»

 

І тут є багато про що, бо це є справжня наука душі. І для мене це про дорослішання.

Тож, тримаймо стрій!

 

Бережіть себе і близьких!

Все є України!

І далі буде…