Зараз, під час карантину, у нас мало можливості урізноманітнити наше життя, і багато хто зіткнувся з тим, що окрім страху перед хворобою та кризою, виникає ще одне почуття, що отруює смак життя – нудьга!

Людство добре і давно знайоме з цією дамою. Про неї багато пишуть та багато говорять. Є навіть відомий вислів, що зневіра – тяжкий гріх! Це і справді гріх по відношенню до себе та свого життя. Адже зневіра позбавляє нас здатності радіти їй. А життя – це прекрасне та дивовижне таїнство! І таїнство це дуже тендітне та швидкоплинне!

А нудьга охоплює людей іноді, відвідуючи одних частіше, інших рідше. Як же нам бути з пані нудьгою? Як зробити так, щоб вона перестала бути частою гостею в нашому домі, чи не дай Боже, не оселилася в ньому назавжди?

Спочатку давайте подивимося, про що нам говорить наша нудьга? Адже нудьга – це емоційна реакція щось. І якщо ми вважаємо її небажаною (негативною) емоцією, то говорить вона нам про те, що якась наша потреба не задовольняється. І ця потреба називається задоволення! Нудьга – свідчення того, що ми втратили здатність отримувати задоволення від життя, життя перестало нас радувати. Багато хто в цьому випадку каже, що перестав відчувати смак життя. Життя таким людям набридло!

А коли нам щось набридає? Правильно! Коли ми щодня їмо одне й те саме, коли різноманітність нам недоступна. І ми втрачаємо інтерес, бо вже точно знаємо, як це буде, який смак ми відчуємо.

Знайома ситуація? Так можна втратити інтерес та смак до всього, що ви робите давно! Так ваше життя стає рутиною, а потім болотяною тванню, яка затягує вас у свою трясовину нудьги та одноманітності. Так ви втрачаєте інтерес до себе, до свого партнера, до своєї роботи, до миру та життя загалом. І те, що приносило радість та задоволення раніше, перестає це робити.

Ці вихідні я проходила чергову навчальну сесію з Екзистенційного аналізу з Альфрідом Ленглі. Вчора ми говорили про радість, про те, що подобається у житті. І на завершення сесії Альфрід сказав таку фразу: «Якщо я роблю щось, що мені подобається, тоді життя мене цілує. День, проведений без радості, – втрачений день. Чи означає це для мене, що треба робити лише те, що подобається? Ні. Для мене це означає, що треба радіти з того, що я живу, і знаходити свої «подобається» в тому, що я роблю. І якщо згодом мені перестає приносити задоволення те, що я роблю, то я можу повернути це задоволення у своє життя! І для того, щоб повернути інтерес до життя, нам потрібно уникнути автоматичних дій, зробити їх усвідомленими.

У своїй книзі «Сила підсвідомості, або як змінити життя за 4 тижні» Джо Диспенза пише про наше життя «на автоматі» таке: «Психологи стверджують, що формування людської особистості завершується приблизно до 35 років. Це означає, що ті з нас, кому вже більше 35, завчили певний набір поведінкових моделей, переконань, поглядів на світ, емоційних реакцій, звичок, навичок, асоціативних спогадів, умовних реакцій та сприйняттів, які стали нашими підсвідомими програмами. І ці програми керують нами, оскільки наше тіло надало собі роль розуму.Отже, ми й надалі думатимемо одні й самі думки, відчувати одні й самі почуття, демонструвати однакові реакції та моделі поведінки, вірити в догми і сприймати реальність звичним чином. До середини життя ми приблизно на 95% є роботами, що автоматично виконують ряд підсвідомих програм. Ми автоматично водимо машину, чистимо зуби, заїдаємо стрес, турбуємося про майбутнє, засуджуємо друзів, скаржимося на життя, звинувачуємо у всьому батьків, не віримо в себе і не втомлюємося повторювати, як ми нещасні, – і це далеко не межа».

Тобто, як тільки ми переводимо якусь дію в автоматичну, ми перестаємо відчувати радість та задоволення від цієї дії, бо нас у ній немає. Ми чистимо зуби вранці і думаємо про майбутній день; ми снідаємо і плануємо зустріч з босом і т.д., ми починаємо працювати «на автоматі» і втрачаємо задоволення від роботи, ми гуляємо з дитиною, переглядаючи телефон і т.д. І в цьому автоматичному режимі життя ми не помічаємо, як виростають наші діти, як сезони змінюють один одного, і як пролітають роки.

Але зараз, під час карантину, це почуття начебто загострилося! Перед обличчям небезпеки вірусу особливо захотілося жити зі смаком! То як повернути цей втрачений смак? До речі, я читала, що одним із перших симптомів коронавірусу (навіть за відсутності потім інших симптомів) є втрата смаку та нюху. Випадковості не випадкові?

Вивчаючи практики усвідомленості, я помітила, що для задоволення в житті мало просто уникнути автоматичних дій. У процесі навчання ми практикуємо свідомість. І першим завданням було перевести автоматичні дії на усвідомлені. Я запитала тут, тому що я це роблю давно. Тоді я подумала, що я можу практикувати, щоб це завдання було для мене цікавим? Тому що інтерес – це те, що рухає мною у житті та професії! Але зараз я зрозуміла, що це був глобальніший інтерес, ніж він міг би бути! Тобто є речі, які мені цікаві, в яких я знаходжу інтерес постійно, і отримую від них задоволення! А є речі, які я роблю усвідомлено, але роблю їх просто тому, що їх потрібно робити щодня, не замислюючись над тим, що вони можуть подобатися.

Я згадала, що під час заняття ми практикували «погляд новачка». Це виконання звичних дій так, начебто ти робиш це вперше. Я почала додавати до усвідомлених дій погляд новачка! І тут на мене чекало відкриття!

Ви знали, що чищення зубів, прийняття душу та укладання волосся феном можуть бути цікавими заняттями? Я – ні!😉 Я присутня усвідомлено при всіх цих діях! Але погляд новачка допоміг мені виявити до цього реальний інтерес! Розповім на прикладі укладання.

Це не означає, що потрібно тримати фен так, ніби ви ніколи не робили цього раніше – це буде спроба обдурити тіло. Воно точно знає, як і що потрібно робити. І навіть те, що я практикую робити ці речі лівою (не звичною для мене рукою), згодом стає звичним. А ось погляд новачка справді працює! Я вирішила: нехай тіло робить свої звичні рухи, а я спостерігатиму так, ніби я вперше сушу саме своє волосся (частково це правда, тому що волосся змінює свою довжину, частково склад і структуру щодня). І це було цікаво!

А як це працює з кавою, сніданком, комп’ютером! І знаєте, що я ще помітила? Багато речей, які ми вважаємо абсолютно звичними та рутинно однаковими, насправді є різноманітними (ми просто не помічаємо цього), або ми самі можемо внести до них різноманітність!

Знаєте, я в цьому нагадую собі дитину! Адже їм все цікаво, бо вони, виконуючи навіть звичні дії, дивляться на них новим поглядом! І вони відчувають смак життя у всьому його різноманітті!

Ну що? Вам цікаво? Тоді почніть прямо зараз!
Вибирайте одну або дві звичні дії, і робіть їх усвідомлено, включаючи погляд новачка! Ви побачите, як багато у житті є того, що нам подобається, а ми перестали це навіть помічати! Знайомтесь із життям заново! Пробуйте її та насолоджуйтесь цим процесом!

І приєднуйтесь до мого онлайн курсу «САМА СЕБЕ ПСИХОЛОГИНЯ», учасниці якого у моєму дбайливому супроводі навчаються відчувати життя, встановлювати гармонійні взаємини з собою, людьми та світом, а також опановують інструменти самодопомоги!

🌼🌼🌼

Подробиці та реєстрація за посиланням:

https://mindexpert.org/…/онлайн-курс-сам-себе-психолог-инс…/

🌼🌼🌼

P.S. Коли я почала писати цю статтю, мені зателефонувала дівчина, яка була моєю клієнткою, та подякувала за те, що вона отримує задоволення від життя! Сприймаю це як благословення! І дякую!

Будьте здорові!
Бережіть себе та своїх близьких!

З любов’ю, ❤️❤️❤️
Helen Davydenko