Працюючи з клієнтами, я помічаю, що люди часто дуже добре орієнтовані в тому, чого вони не хочуть, що їм не подобається, чого вони бояться, чого хочуть позбутися.
А на моє запитання: А чого ти хочеш? Що тобі подобається?” вони «зависають». Їм не відомі власні бажання та потреби, вони точно знають, що їм не потрібно, чого вони не мають, чого їм не вистачає. І при цьому вони абсолютно ігнорують те, що вони мають.
Мені стало цікаво спостерігати за цією тенденцією. Умовно я назвала це явище «Мислення від заперечення/дефіциту».
І ось, що я побачила:
1. Люди з мисленням від заперечення зосереджені на всьому, що «ні»: вони зазвичай не хочуть (хворіти, бути в поганих відносинах, мати зайву вагу, зазнати невдачі тощо). Вони так думають і так кажуть: “Я боюся, я не люблю, я не хочу, я хочу позбутися, мені набридло” і т.д. При цьому всім уже відомо, що наше несвідоме не сприймає негативних команд, воно ігнорує частину «не».
Це ще раз доводить, що людина є частиною Природи, а в ній немає заперечення. У природі немає «не вовка», у ній є вовк, заєць, лисиця тощо.
Так ось, наше несвідоме чує замість «Я НЕ хочу хворіти» «Я ХОЧУ хворіти»; замість «Я НЕ хочу бути товстою, бідною, самотньою» тощо. «Я ХОЧУ бути товстою, бідною, самотньою» тощо.
Плюс, коли ми зосереджені на тому, чого ми не хочемо, боїмося чи хочемо позбутися, ми думаємо саме про це, а не про те, чого ми хочемо і чого прагнемо, ми приділяємо багато уваги саме небажаним подіям.
А ми, знову ж таки, знаємо, що куди увага, туди й енергія.
Відповідно, у цьому випадку ми спрямовуємо свою життєву енергію саме на те, чого насправді не хочемо.
2. Люди з мисленням від заперечення, зосереджені у тому, чого вони немають, перетворюючи своє мислення, в такий спосіб, ще й «мислення від дефіциту».
Якщо у вашому оточенні є такі люди, ви легко можете згадати, що ви найчастіше чуєте від них, чого їм не вистачає, чого вони не мають.
Від цих людей практично не можна почути перерахування своїх ресурсів. Вони схильні до знецінення всього, що мають, зосереджуючись виключно на дефіцитах.
За такої ситуації вони:
1) втрачають здатність отримувати задоволення від того, що у них є (як у «Казці про золоту рибку» стара була постійно незадоволена виконанням своїх бажань);
2) упускають можливості та ресурси, які вони вже мають, тому що вони просто не бачать ні ресурсів, ні можливостей, повністю зосереджуючись виключно на дефіциті.
3. І ще один момент у такому мисленні: ці люди зосереджені лише на недоліках. Вони абсолютно не здатні побачити те хороше, що є в їхньому житті та в людях, вони бачать лише недоліки. У Києві був досить теплий грудень, і одного разу я почула від таксиста: «У країні бардак та в небесній канцелярії теж бардак. Дітей шкода, вони снігу не бачать. І я зрозуміла, що марно йому заперечувати, тому що не бачить він того, що він живий-здоровий, живе в місті Київ, що на вулиці світить сонечко, чудова погода, і що природі видніше, коли має бути тепло, а коли холодно, що це не у нашому віданні, а у матінки-природи свій план. А діти радіють життю, незалежно від того, є сніг на вулиці чи ні.
Перед тим, як піти на шоу La Perle до Дубаї, я мала необережність почитати відгуки. І серед захоплених відгуків знайшла чимало тих, де було написано, що трюки не виходили у акробатів з першого разу, що нічим особливо шоу не вражає, що воно абсолютно не варте своїх грошей, і що люди лише дарма витратили свій час. І мені стало щиро шкода цих людей, адже вони не побачили того казкового чарівництва, яке відбувається на шоу, не захопилися величезним талантом, майстерністю та працьовитістю артистів, злагодженою роботою всієї команди, де було вивірено все до найдрібніших подробиць! Вони позбавили себе величезного задоволення та яскравого враження!
Безумовно, нашою природою передбачено такий еволюційний механізм – звертати увагу на те, що може становити загрозу для нас. Саме цей механізм допоміг нам вижити. Такий механізм передбачено і у тварин. Тільки от тварини зосереджуються на небезпеці тільки в момент небезпеки, а коли вона минула, вони забувають про неї. Уявіть собі зайця, який би місяць обговорював із усіма родичами та знайомими, як за ним гналася лисиця, і що було б, якби вона його наздогнала.
У людей це стає звичкою – шукати підтвердження того, що все погано! Відповідно, їхній мозок реагує лише на факти та події, що підтверджують це. І вони помічають, що було добре тільки тоді, коли втрачають це: розуміють, що бути здоровим – це щастя, коли втрачають здоров’я; починають цінувати відносини після того, як вони закінчилися; цінують свою роботу, коли їх звільняють; Згадують молодість, коли вона проходить, хоча в молодості вони не дуже їй були раді.
Для мене такий тип мислення є мисленням бідності, дефіциту та невдоволення! Як на мене, то в житті і без наших старань є багато не дуже приємних речей, і немає сенсу збільшувати їхню кількість! Куди краще вчитися помічати те прекрасне, що є в житті, бути щасливим у тих умовах, у яких ми знаходимося і прагнути того, чого ми хочемо, а не тікати від того, чого ми не хочемо. І виробляти нову звичку – вчитися помічати те добре, що є в нашому житті, дотримуючись ментальної дисципліни, фільтруючи інформацію, яка надходить у наш мозок, дбаючи про свій мозок так само, як ми, я сподіваюся, дбаємо про тіло, обираючи їжу та напої .
Спостерігайте за собою: на чому зосереджена ваша увага? Чого більше у вашому житті: заперечення чи твердження, дефіциту чи достатку, уникнення чи прагнення?
На Базовому курсі Позитивної психотерапії ми вчимося мислити ствердно, ми визначаємо свої бажання та потреби, ми компенсуємо собі всі свої дефіцити та створюємо достаток контакту з собою та оточуючими, балансу та усвідомленості, присутності у своєму житті!
Приєднуйся до нас!
Подробиці та реєстрація за посиланням:
>> https://mindexpert.org/basic-course-of-positive-and-transc…/
З любов’ю, ❤️❤️❤️
Олена Давиденко
Добавить комментарий