Напевно, у вашому оточенні є люди, котрі всіма силами відстоюють справедливість.
І сьогодні мій роздум присвячений їм. А саме, прояснення того, за що вони так завзято борються все своє свідоме життя.
Отже, справедливість. Що це таке?
Природі чуже поняття справедливості. Хоча вченим вдавалося помітити прагнення справедливості у мавп.
І все ж таки, не існує об’єктивного явища справедливості, оскільки те, що справедливе для одного, абсолютно не справедливе для іншого. Наприклад, те, що лев їсть бика – дуже справедливо для лева і абсолютно не справедливо для бика.
Тлумачні словники дають визначення справедливості, як безсторонність.
У Позитивної і Транскультуральної психотерапії Справедливість є вторинною актуальною здатністю (ставиться до соціальних правил і норм, відповідність яким виховують у нас з дитинства) і визначається як поняття про те, як має бути, що містить у собі вимогу відповідності діяння та відплати.
Мені подобається, як визначає справедливість французький літератор Жорж Вольфром: “Справедливість завжди приправлена щіпкою помсти”.
Як бачите, кожен із нас дійсно має на увазі під справедливістю щось своє, справедливе саме в нашому розумінні на даний момент часу в цих обставинах.
Справедливість певним чином балансує любов і має бути збалансована нею ж.
Наприклад, коли батьки тільки люблять свою дитину і абсолютно не виявляють до неї справедливості (не дотримуються балансу діяння та відплати), вони ризикують отримати на виході нарциса, який вважатиме, що весь світ створений виключно для нього, і всі повинні йому служити та обслуговувати його лише тому, що він є.
А дисбаланс у вихованні у бік справедливості за відсутності любові може призвести до того, що людина у дорослому віці намагатиметься заслужити любов усіма способами, ігноруватиме себе та свої потреби, вважаючи себе негідною любові.
Тож за що ж борються і чого вимагають борці за справедливість?
Давайте подивимося на перший тип виховання, коли є лише кохання і немає (або майже немає) справедливості. Така дитина росте в умовах, коли все для неї, вона – центр сімейної системи, все дається їй без зусиль, її бажання виконуються моментально, іноді навіть передбачаються, і вона не несе відповідальності за свої вчинки. І такий стан речей вона вважає абсолютно справедливим, тому що це єдина модель справедливості, яка закладається в дитинстві. І його концепції про мир і життя такі: “Я – центр Всесвіту! Весь світ – для мене! Інші люди мені повинні (і далі слідує великий перелік того, що саме вони повинні)! Все в цьому житті мені дається без зусиль!” Ну, чи всілякі варіанти схожих концепцій.
А потім дитина зростає. І стикається з “несправедливістю” цього світу! Виявляється, світ не створений тільки для неї, і вона не є центром Всесвіту, і люди відмовляються її служити, або що ще гірше, є люди, які щось вимагають від неї, або яким на неї просто наплювати!
Вона приходить у розпач від такого стану справ! І тут, залежно від того, наскільки сильним був дефіцит справедливості в сім’ї, є варіанти. Якщо справедливість таки була присутня, і ситуація була близька до балансу, то така людина може стати лідером, тому що у неї є концепція про те, що вона має в центрі, але також є і концепція про те, що для того, щоб чогось Досягти, все-таки потрібно прикладати певні зусилля. І тоді вона сам вибудовує своє життя так, щоб воно було до неї справедливим. І ця ситуація є ресурсною для людини, тому що сприяє її розвитку.
А ось варіант із відсутністю справедливості є більш плачевним. Тому що така людина не докладатиме зусиль, щоб чогось досягти, зате перебуватиме в постійному обуренні з приводу несправедливості миру, життя, людей!
Властивими рисами таких людей стають невдоволення, заздрість та маніпуляції: невдоволення, як наслідок того, що йому завжди хочеться більше та краще, ніж у нього є; заздрість, як ознака гордині та наслідок переконання в тому, що це несправедливо, коли в іншого (який точно гірший, ніж вона) є те, що має бути в нього; та маніпуляції, як наслідок неготовності докладати зусиль, а можливість за рахунок зусиль інших людей отримати найбільший результат для себе.
Про маніпулятори я вже писала тут:
А на моєму сайті є запис майстер-класу “Як захиститись від маніпуляцій”
https://mindexpert.org/
Тому зараз я хочу приділити увагу саме тому, у чому полягає основна потреба борця за справедливість.
Думаю, ви вже здогадалися, але напишу!
Так! Він вимагає кохання! Він відчуває її явний дефіцит і кричить про відновлення справедливості у своєму розумінні. Його заклик можна прочитати так: “Поверніть мені абсолютне кохання, поверніть світ, де все для мене, і від мене за це нічого не вимагають!”
І чим менше він буде готовий докладати зусиль, тим голосніше, лютіше і частіше звучатимуть ці заклики! Тому що світ таки не був створений для нього, люди йому нічого не винні, а щоб отримати бажаний результат, потрібно докласти певних зусиль!
Здавалося б, ситуація безвихідна! І шансів на те, щоб знайти кохання і перестати боротися у нього немає! А припустимо, він уже цього не просто хоче, а прямо має намір щось міняти, але поки що не знає, як це зробити!
АЛЕ! Як казала героїня Лії Ахеджакової у фільмі “Службовий роман” Вірочка: “Немає нічого неможливого для людини з інтелектом!”
І про це я напишу у другій частині своїх роздумів!
З любов’ю, ❤️❤️❤️
Олена Давиденко
