Частина 2

Агресія у відносинах

У першій частині роздумів я писала про агресію, як про важливу та необхідну складову нашого життя:
https://mindexpert.org/2019/11/24/about-aggression-with-love-part1/

У цій частині мої роздуми присвячені агресії, як реакції.
В екзистенційному аналізі ми говоримо про агресію, як про одну з копінгових реакцій – психодинамічний (автоматичний) захисний механізм, реакцію виживання, ситуаційний механізм подолання, реакцію «психічної імунної системи». Копінгові реакції захищають нас і допомагають «впоратися із ситуацією», але не є «опрацюванням ситуації». Тобто, агресія виникає в нас тоді, коли щось чи хтось загрожує одній із наших цінностей. І в такому разі агресія стає сигналом до того, що така загроза існує.
Альфрід Ленглі дає визначення агресії як поводження з об’єктом з використанням сили (примусу). Так, в агресії міститься безліч енергії, сили. І як будь-яка сила, вона вимагає відповідального поводження з собою. Зараз все більше говорять про важливість та необхідність підвищення рівня емоційного інтелекту, про емоційну компетентність. Емоційною компетентністю називають навичку розпізнавати емоції та керувати своїми та чужими емоціями. Сьогодні ця навичка є необхідною для успішного життя в соціумі, і її розвитку надають велике значення, іноді навіть більше, ніж рівню IQ.
Американські психологи та дослідники Джим Лоуренс і Тоні Шварц зробили такий висновок у результаті своїх численних експериментів: «Кожна з наших думок чи емоцій мають енергетичні наслідки – на гірше чи на краще. Остаточна оцінка нашого життя ставиться не за кількістю часу, проведеного нами на цій планеті, а на основі енергії, інвестованої нами в цей час… ефективність, здоров’я та щастя ґрунтуються на вмілому управлінні енергією».
Як у пісні «Этот мир придуман не нами»: «А мир устроен так, что все возможно в нем, но после ничего исправить нельзя!»
Так, агресію необхідно навчитися висловлювати екологічно для себе та інших! Для цього необхідно, перебуваючи в постійному контакті з собою, у момент виникнення агресії, розпочати внутрішній діалог. І перше, з чого його варто почати – це з розпізнавання своєї емоції.
Перше питання собі: що зараз відбувається? Відповідь: я злюсь, я в гніві, люті, обурена (тут все залежить від ступеня агресії). Подальший алгоритм, який я застосовую до себе і в роботі з клієнтами, має роз’яснення з погляду Екзистенційного аналізу, яке мені дуже сподобалося, і я із задоволенням ділюся ним з вами.

Альфрід Ленглі говорить про те, що для конструктивного поводження з агресією її важливо зробити «тричі бачить»:

1. «Той, що бачить взовні»: бачити, на що направлена агресія. Прояснення точного адресата є дуже важливим елементом екологічного проживання та вираження агресії, оскільки дуже часто ми проектуємо стосунки до значних дорослих у дитинстві на наші нинішні стосунки з людьми.
І буває, що ми схильні надмірно агресивно реагувати на ситуації, які насправді не є загрозливими зараз, але ми в проекції цього не бачимо, ми реагуємо автоматично. Особливо, якщо в дитинстві злитися на дорослих було заборонено, а ми перебуваємо в стані бунту та опору батьківським настановам, то вже тут агресія не змусить себе довго чекати, бо зараз уже ніхто не забороняє. А якщо в дитинстві її пригнічували, і людина залишається у послуху у дорослому віці, то агресія проявляється у вигляді уразливості та руйнує саму людину. Це типовий стан жертви, причому нерідко про те, що людині щось не подобається, не здогадуються навіть найближчі. Я повернуся до цього трохи пізніше.

2. «Той, що бачить всередину»: бачити, чому саме існує загроза? Яку мою цінність становить загроза ситуація чи людина? І це також дуже важливе питання, оскільки важливо розуміти, що саме ми захищаємо, і наскільки ця цінність все ще залишається для нас цінністю? І чи це наша цінність, чи це концепція, яка була засвоєна нами в дитинстві, а в нашому житті вона перестала працювати, але ми все ще продовжуємо відстоювати її, як цінність? Тобто на цьому етапі важливо з’ясувати, що я хочу захистити?

3. «Той, хто бачить, як вона може проживатися»: побачити, як я можу висловити і прожити свою агресію. На мій погляд, після того, як ми визначили, хто нам загрожує, що ставиться під загрозу і якою мірою, важливо визначити адекватний захід та ступінь захисту. У юриспруденції існує поняття необхідної оборони, за перевищення якої передбачено відповідальність. Так само і у відносинах – якщо людина перевищує необхідну оборону, це призводить до конфліктів.
І тут я хочу повернутися до ситуацій, коли люди не захищаються зовсім, спрямовуючи свою пригнічену агресію як образи на себе. Як ви вважаєте, яку відповідальність у такому разі несе ця людина? І наскільки це чесно стосовно партнера – обманювати його мовчанням, вдаючи, що все гаразд, не даючи йому зрозуміти, що у відносинах є проблеми?
Альфрід Ленглі каже: «Інший має право на мою агресію!» І це правда! Близькі стосунки передбачають відкритість партнерів! А якщо хтось один у надмірній ввічливості мовчить і прикидається, стосунки перестають бути близькими. Другий партнер позбавляється близькості без своєї на те згоди! І в такому разі той, хто робить вибір мовчати, несе відповідальність у вигляді наслідків – відсутності близьких стосунків та психосоматичних реакцій (вони згодом неминучі). Якщо в таких відносинах є діти, то психосоматика проявляється у них як вираз того, що відбувається між батьками.

Як же адекватно та екологічно висловити свою агресію?

Якщо вас накриває так, що ви не в змозі екологічно висловити її відразу, візьміть паузу! Відреагуйте, виводьте свою агресію: можна написати або намалювати на папері свою агресію і рвати лист на дрібні шматочки; можна побити боксерську грушу, залишати дартс, побити посуд (бажано спеціально для цього придбаний), викричати свою злість (не на іншого))) – є безліч способів виведення агресії, ви можете вибрати свій.
І далі, вже в спокійному стані, поверніться і продовжіть розмову у форматі «я-повідомлення», акцентуючи увагу не на людині, а на тому, які почуття викликає у вас її вчинок.

Із любов’ю, 
Олена Давиденко

️

️