Після кількох запитів клієнтів вирішила написати про прагнення людей до змін та стабільності.

Люблю висловлювання Андре Моруа: «Життя – це постійна зміна. Як тільки рух зупиняється, людина старіє і вмирає». Я повністю згодна з ним, і оскільки через своє філологічне мислення, люблю пограти словами, я відкрила для себе ось що:

Слово «стабільність» походить від латинського “stabilis”, яке, у свою чергу, походить від латинського ж “stare” – стояти, покоиться. А тепер подивіться, як це слово вимовляється! «Старе» – українською означає «старе». Це раз! Слово «покоиться» є однокорінним зі словом «покойник», і в російській означає «померти». І це два!)

Стабільність = смерть.
Життя = зміни!

Сама природа життя – зміни, рух! Постійна лише смерть, у ній уже нічого не змінюється. Все живе рухається, змінюється, трансформується!

Ви можете не звертати уваги на цей закон, можете чинити опір йому. Але! Ігнорування закону, як і його незнання, не звільняє від відповідальності!

Намагаючись утримати у своєму житті стабільність, ви не зможете запобігти змінам! Вони відбуватимуться так чи інакше!

Тільки ви в цьому Океані Життя будете схожі на того, хто намагається пливти, одночасно утримуючи щось в руках.

Прямо зараз уявіть собі: ви тримаєте в руках все, що є зараз у вашому житті: відносини, роботу, матеріальні блага! І утримуючи все це в руках, ви намагаєтеся пливти Життям! Що відбувається в такому випадку?

1. Вас несе течією. Напрям руху вже вибираєте не ви, оскільки для цього вам потрібно задіяти руки, а вони, як ми пам’ятаємо, зайняті! Ви просто борсаєтеся ногами, намагаючись хоч якось утриматися на плаву.

2. Плавання із зайнятими руками вимагає величезної напруги, забирає масу сил! У такому разі мова про задоволення від процесу Життя вже не йде.

3. У результаті, сам процес Життя перетворюється на боротьбу, на виживання, на низку криз і стресів. Однією метою – утримати те, що є, ви прагнете стабільності!

Як вам картина?

На одній із груп під час медитації учасниця сказала мені, що вона забула про руки, не відчуває, як по них тече енергія. На моє запитання: “Як часто ти намагаєшся утримати людей, обставини, накопичення?”, вона відповіла: “Так, це моє”.

Ось так людина своїми руками блокує вільний перебіг енергії в тілі, в житті, створює собі перешкоди, проблеми, випробування і хвороби, не пускає в своє життя щось нове, тому що у нього просто зайняті руки, це нове йому нема чим прийняти.

Пам’ятаєте, у мультфільмі «Простоквашино», коли Шарик тонув з фоторушницею? Що тоді сказав йому бобер, що пропливав повз? «Дурік! Кидай рушницю і спливай!»

Вибір завжди за вами: розтиснути руки і почати керувати своїм рухом, довіряючи потоку Життя і насолоджуючись пейзажами, або продовжувати борсатися в Її вирі, намагаючись утримати те, що за великим рахунком, ви утримати неспроможна.

Коли у вас вільні руки, ви можете побачити тих, хто пливе поряд з вами, можете покататися на чомусь водному – катамарані, мотоциклі, яхті, а можете навіть зійти на круїзний лайнер, що проходить неподалік. Ви можете пірнути і побачити всю красу та різноманітність підводного світу. Є у вас така можливість, коли вас несе потік, а вся ваша увага спрямована лише на те, що ви тримаєте в руках, і всі ваші думки зосереджені на одному: утримати?

Всі ми – відвідувачі музею! Ми входимо в нього з порожніми руками, ми можемо вільно ходити його залами, можемо користуватися його експонатами, але ми нічого не можемо взяти з собою, залишаючи музей!

Хоча ні, можемо! Можемо взяти з собою досвід відвідування музею, враження від його багатства та різноманіття, знання, набуті за час відвідування, пам’ять про те, як це було! Можемо вийти з нього із захопленням та вдячністю!

З любов’ю,
Олена Давиденко❤️❤️❤️